Шерон Стоун серед колекціонерів, а кияни — серед глядачів: "Уламки спогадів"

Його картини купує Шерон Стоун та світові колекціонери, але він хоче дарувати своє мистецтво українцям. Молодий український художник везе свою виставку киянам та гостям столиці.

"УЛАМКИ СПОГАДІВ" з 22-го січня в Музеї історії Києва.

Це не просто виставка — це простір, у якому глядач опиняється сам на сам із тим, що зазвичай не встигає сформулювати: незавершені думки, внутрішні тріщини, спогади без чітких назв. Живопис і скульптура тут працюють разом, створюючи середовище, що не пояснює, а проживається. Пам’ять не зберігається цілісною. Вона ламається, зміщується, повертається уламками.

"Уламки спогадів" — це історія без сюжету й біографій. Чоловік і жінка постають як універсальні образи людського досвіду — поза часом, віком і конкретними подіями. Повторювані символи — літак, дім, яблуко, меч — не мають зафіксованого значення. Вони реагують на глядача, відкриваючись через особисті асоціації кожного. Це щоденник без слів, який кожен читає по-своєму — і несвідомо дописує.

Артур Солецький працює з формою як із силою впливу. Його мистецтво не обмежується зображенням — воно формує напругу простору, відчуття тиску або, навпаки, глибокого занурення. Художник мислить масштабами інсталяції та середовища, де глядач стає частиною роботи, а не зовнішнім спостерігачем.

Солецький — один із тих українських митців, чию візуальну мову добре знають приватні колекціонери в Європі та США. Його роботи перебувають у міжнародних зібраннях, а виставкові проєкти неодноразово презентувалися за кордоном. Водночас художник послідовно повертає свої найважливіші проєкти в Україну — працюючи з локальним контекстом і живим, нефільтрованим глядачем. Парадокс його практики простий і сильний: його купує світ — але говорить він насамперед з нами.

Організатори підкреслюють: "УЛАМКИ СПОГАДІВ" — це запрошення зупинитися. Не споживати мистецтво, а дозволити йому спрацювати як внутрішню карту — де сенс не нав’язується, а знаходиться в моменті.