Сьогодні у України з Європою один безпековий човен
Зараз практично немає інших тем для обговорень на різних рівнях, як безпека України, від якої безпосередньо залежить і безпека всієї Європи. Але не всі одностайні у сприйнятті такої залежності і в реакції на неї належним чином.
Про це і йшлося минулого тижня на круглому столі Інституту глобальної політики "Проблеми і перспективи створення нової системи Європейської безпеки в умовах агресивної зовнішньої політики Росії", до роботи на якому були запрошені відомі аналітики, дипломати, вчені, військові, журналісти. Вони і підтверджували у своїх виступах те, що Європа, внаслідок відмови США від свого глобального лідерства, нині має заново створити систему своєї безпеки, при цьому обов’язково брати до уваги роль і місце у такій системі України. Адже, по суті, процес будівництва нової системи євроатлантичної та європейської безпеки, а фактично — її повернення до принципів минулої Холодної війни, розпочався ще в 2014 році після першого нападу Росії на Україну. І хоча Захід і сприйняв цей напад не інакше, як загрозу своїй безпеці, але реакцію окремих західних країн не можна вважати належною. Так, у вересні того ж року на Уельському саміті НАТО з’явилося рішення про припинення співробітництва з Росією у безпековій сфері та переходу до її військового стримування. Але щодо подальших необхідних безпекових кроків, то Захід не поспішав їх робити. Тільки після того, як у лютому 2022 року Росія розпочала повномасштабну війну проти України, діяльність США, НАТО та ЄС зі зміцнення системи євроатлантичної і європейської безпеки, а також стримування нападника стала виходити на якісно новий рівень.
На це і звернув увагу під час свого виступу на круглому столі заступник начальника ГУР МО України Вадим Скібіцький. Він, зокрема, відзначив, що «країни Альянсу сьогодні добре усвідомили, що можна чекати від РФ і що вони мають бути готові для відповідної протидії. Зокрема, необхідно збільшувати видатки на свою оборону, створювати нові військові формування, щоб відповідали новій моделі ЗС НАТО, нарощувати і зміцнювати ППО, вживати активні заходи оперативно – тактичної підготовки тощо». Також звернув увагу на стратегічну невизначеність Сполученими Штатами Америки своїх позицій, на недостатню спроможність армій країн Альянсу вести в разі необхідності бойові дії (нестача снарядів, технологічна залежність, удосконалення єдиного командування тощо). За підтвердженням про необхідність створювати європейську безпеку далеко ходити немає потреби, бо достатньо звернути увагу на досвід України, набутий нею протягом останніх років під час відбиття нападу Росії.
Такої ж думки дотримується народний депутат України Сергій Тарута. Він зауважив, що Росія, фактично, зробила виклик не тільки Європі, а й всьому світові. Та належним чином поки що на цей виклик реагують разом з Польщею країни Балтії і північної Європи. «Саме ці країни, - констатує народний депутат України, - переймаються війною технологій, виходячи перш за все з досвіду України».
У виступах таких учасників круглого столу, як шведського військового експерта Фредеріка Джонсона (очільник компанії «Дісармамент солюшнс»), Юрія Когута – генерального директора Консалтингової компанії «СІДКОН», Магомеда Торієва, генерального секретаря Північноєвразійського альянсу солідарності NESА зазначалося, що Російська Федерація, по суті, хотіла б мати справу з розфрагментованою Європою, у якої немає ні спільної безпекової політики, ні безпекових сил. Якщо казати про нинішні ключові проблеми, які існують на європейському континенті щодо саме системи європейської безпеки, то доповідачі вважають їх цілком визначеними. А на сьогоднішній день важливим таким фактором або викликом, який постає перед Європою, крім російської агресії - це ще й стратегічна невизначеність Сполучених Штатів Америки.
На погляд таких спікерів круглого столу, як Віталій Марінуца (директор Інституту європейських досліджень, Республіка Молдова), Петер Пойман (чеський експерт-кримінолог), Томаш Шамлоі (угорський журналіст, експерт пострадянського простору), Валерій Юзба (президент Української торгово-економічної місії), відомі європейські оборонні ініціативи мають чимало фрагментацій. До них відносяться ініціативи в рамках Європейського Союзу, ініціативи в рамках НАТО. Але їм притаманні певні риси - нерідко вони неузгоджені, а в більшості випадках дублюють одна одну, через що перестають бути ефективними. До того ж, однією з проблем є недостатні власні оборонні спроможності європейських країн, в тому числі і Європейського Союзу, і НАТО.
Доповідачі також звернули увагу на те, що існує дуже великий блок питань щодо неухвалених рішень. Тобто, є невизначеність щодо моделі спільних європейських збройних Сил, єдиного командування для спільних операцій. До того ж не виконані інституційні реформи, не запроваджена система ухвалення оборонних рішень. А це все, своєю чергою, позначається на можливості швидко реагувати на зростаючі загрози, які сьогоднішні всім відомі.
Засновник БФ «Весна» Микола Пасько у своєму виступі зосередився на питаннях контрпропаганди, комунікації і медіа, підкреслюючи, що медійні моменти і контрпропаганду ми з Європою критично програємо. А російський агресор медійно вже практично захопив європейський континент. Тому потрібно діяти так, вважає М. Пасько, щоб Європа і світ, все цивілізоване людство нарешті прокинулося, отямилося і почало долучатися саме до реального аналізу подій в Україні.
Його висновки підтримав завідувач відділу зовнішньої політики Національного інституту стратегічних досліджень Олег Александров, нагадуючи присутнім у своєму виступі про те, яким чином сьогодні досягається європейська безпека. Так, у відомій Коаліції охочих об’єдналися різні країни, у яких різні підходи до створення безпекової системи. Але єдиною запорукою такої системи безпеки залишаються НАТО.
Щодо позиції США, то О. Александров звернув увагу на нову американську Стратегію безпеки, нарешті юридично оформлену Вашингтоном. Але визнав за належне брати до уваги те, що у Європі не всі одностайні у сприйнятті загрози, яка надходить з боку Росії Дехто з європейців вважає, що така загроза не всіх стосується, тому не варто нею перейматися. Можливо, вважають, що Україна має самотужки з нею впоратися. Отож, переконує О. Александров, таких необхідно переконувати, що дбаючи про безпеку Європи, необхідно перш за все перейматися безпекою України. Бо що Європа, що Україна – це одне ціле. Вони, образно кажучи, є гребцями-спільниками, які мають рятувати загальний європейський човен від потужної антидемократичної російської бурі.
В контексті таких позицій заслуговує на увагу виступ професора Національного університету «Києво-Могилянська академія» Фергада Туранли. Він запропонував на основі історичного та стратегічного фундаменту співпраці країн регіону розглянути розширену модель регіональної безпеки – Балтійсько-Чорноморсько-Каспійський Воєнний Альянс «ДУГА», який може діяти як додатковий або навіть альтернативний оборонний блок для держав розширеного Чорноморського та Східноєвропейського простору.
Начальник одного з управлінь МЗС України Ілля Квас у своєму виступі також звертав увагу на архітектуру безпеки Європи. Він зауважив, що у такій справі, як її удосконалення, необхідно сьогодні аналізувати пропагандистську діяльність таких країн як Російська Федерація, Білорусь, і країн, що входять в ОДКБ. І звернув увагу присутніх на так зв. План оборони Білорусі, про який повідомляв її президент Лукашенко. Це також має безпосереднє відношення до європейської безпеки.
Підбиваючи підсумки двогодинного круглого столу, Президент Інституту глобальної політики Олег Березюк запевнив присутніх, що всі виступи і рекомендації з питань безпеки України і Європи будуть розміщенні українською і англійською мовою у спеціальних друкованих виданнях. Зі змістом матеріалів круглого столу можна ознайомитися на сайті Інституту і брати для використання у роботі тих структур, які мають відношення до питань безпеки.
Олег Махно, Інститут глобальної політики