Станом на середину грудня - за 4,5 місяці після заходу ЗСУ до Курської області РФ - Україна втратила половину раніше контрольованих територій, наразі кожен підрозділ ЗСУ перейшов в оборону, пише The Economist із посиланням на опитаних українських військових із цього театру бойових дій.

Зокрема, командир артилерії 82 десантно-штурмової бригади майор Іван Бакрев каже, що російські війська "закручують гайки" і що так було ще до того, як у бій вступили північнокорейські солдати.

"Україна вже втратила "майже половину" територій, які вона колись контролювала. Невдачі розпочалися, коли Україна замінила елітні підрозділи на менш загартовані наприкінці вересня; це було помилкою, вважає майор", - наводить видання слова Бакрева.

Тепер російські сили намагаються відтіснити основне угруповання ЗСУ від самої України, атакуючи на її східних і західних флангах. "Усі підрозділи в Курську перейшли до оборони", сказав Бакрєв.

За його словами, росіяни мають "величезну перевагу" майже в усьому - у людях, артилерії, техніці - і "перемикаються" між механізованими та піхотними атаками з потужним ефектом.

Видання зазначає, що терміновість російської контратаки може бути пов'язана з наближенням інавгурації Дональда Трампа.

"Путін хоче, щоб до 20 січня питання Курщини було вирішеною справою, а не незручною темою для обговорення. Володимир Зеленський, схоже, так само рішуче налаштований зберегти цю територію як розмінну монету. Українці тримаються, хоча умови на землі (і під нею) стають дедалі похмурішими", - пише The Economist.

Про важкі умови боїв на Курщині розповів 33-річний сержант 95 десантно-штурмової бригади Руслан Мокрицький. За його словами, росіяни можуть скинути "до 40 планерних бомб на одну позицію протягом кількох годин". "Дощ, сльота, сніг, холод, бруд, жуки, черв'яки, щури і планерні бомби... На Курщині смерть завжди поруч, вона практично тримає тебе за руку", - сказав Мокрицький.

Видання зазначає, що 4,5 місяці, можливо, занадто короткий термін, щоб судити про Курську операцію. "Ця операція, яка народилася в момент відчаю для України, чий головнокомандувач Олександр Сирський опинився перед загрозою звільнення, не досягла своєї мети - відволікти війська від головних зусиль Росії в Донецькій області. Вона коштувала Україні втрати частини елітних військ. Але вона послабила тиск в інших регіонах і дала Україні рідкісну політичну підтримку в несприятливий для неї рік. Солдати, схоже, вважають, що контрнаступ того вартий, хоча б для того, щоб дати росіянам дозу їх власних ліків", - пише The Economist.

"Коли я переступив кордон із Курщиною, я зрозумів, що вони відчували, коли входили в Україну. Нехай вони вмирають і гниють на своїй землі, і чим більше їх буде, тим краще", - підсумував Мокрицький.