В умовах повномасштабної війни культурна дипломатія стала частиною боротьби за незалежність - Ковальська
Ексклюзивне інтерв’ю заступника керівника Офісу президента Олени Ковальської для агентства "Інтерфакс-Україна"
Текст: Марія Колмакова
Ви зазначали, що програма "1000 годин українського контенту" націлена перезапустити культурний сектор, згенерувати контент, за який буде не соромно. А якими теми є "червоними лініями" у цій програмі? Як здійснюватиметься відбір цих тем, наприклад, якщо вони провокативні, та як Ви оцінюєте загрозу цензури?
Перш за все варто нагадати, що ініціатива президента України щодо створення масштабної програми з виробництва українського контенту має чіткі витоки. Вона була окреслена ще в листопаді 2024 року, коли президент Володимир Зеленський представив у Верховній Раді План внутрішньої стійкості з десяти пунктів. Один з ключових — дев'ятий пункт, "культурний суверенітет", який закладає фундамент для системної роботи держави над посиленням української культурної присутності в країні та світі. Те, що культурний суверенітет та інформаційна безпека опинилися серед десяти ключових пунктів Плану, є чітким сигналом: держава визнає розвиток культури стратегічним пріоритетом нарівні з єдністю суспільства, технологічним зміцненням сил оборони та нарощуванням власного оборонного виробництва.
Окремо президент підкреслив, що держава повинна перейти до системного створення українського контенту від дитячого до масового розважального. Це справжня інвестиція в інформаційну безпеку і, перш за все, в наше майбутнє, в світ, в якому українські діти ростуть на українських сенсах, історіях, героях і моделях поведінки.
Основне питання полягає в тому, яким саме має бути контент, здатний формувати і зміцнювати українську ідентичність сьогодні. Йдеться про зміст, який допомагає кожному відчути гордість за своє: за мову, історію, землю і людей, які щодня творять цю країну; про можливість відновити і переосмислити важливі сторінки минулого, повернути собі те, чим варто пишатися, і в той же час розвінчати ті міфи, які роками і століттями нав'язувалися як українцям, так і європейцям щодо нашої історії і нашої ролі в світі. Не менш важливо забезпечити глядачам емоційну підтримку в ці непрості часи, створювати історії, в яких кожен може впізнати себе, своїх близьких, сусідів або друзів, і відчути силу єднання через спільний досвід.
Тому 1000 годин контенту - це безпрецедентна президентська ініціатива, спрямована на перезапуск індустрії за всі роки незалежності.
Вона вирішує кілька завдань одночасно. Перш за все, перезапуск креативних індустрій в принципі. А також зміцнення національної безпеки. Тому що ми боремося, власне, за нашу культуру, за нашу мову, за нашу ідентичність. Ще одне таке раціональне завдання, яке вирішує ця програма, - заміщення контенту. Ми забанили багато російських ресурсів, фільмів, пісень. Знизивши їх частку до абсолютного мінімуму. Тепер потрібно заповнити утворену порожнечу своїм якісним контентом.
Причому заповнювати нам потрібно буде для всіх категорій споживачів. Наприклад, для дитини трьох-чотирьох років потрібні емоційні мультики українською мовою з українськими героями.
І це найважливіше питання, як вибрати правильні теми, і тут була пророблена велика робота.
І тут перш за все йдеться про висвітлення великого українського наративу. Це розкриття ключових подій нашої історії, міфів і фактів, які формують спадкоємність української державності та культури.
Ми почали з того, що Міністерство культури розробило запит до всіх міністерств, тобто до всіх напрямків, які є в Україні, і запитали, що кому потрібно. Хтось сказав "мова", хтось сказав "українські герої", або вчителя і так далі, про яких потрібно більше розповісти, а хтось сказав, що нам потрібно романтизувати вчителя або пожежника. Ми це все зібрали і далі звернулися до Ради ідентичності, яка працює під керівництвом Кабінету міністрів, очолюваного міністром молоді та спорту Матвієм Бідним.
Була створена спеціальна платформа IDEM, проведено кілька сесій. І ми створили велику категорію — перелік цих тем. Професійні модератори займаються аналізом, пріоритезацією. І в результаті ми очікуємо велику матрицю з темами, наративами і жанрами.
Робота буде валідна не тільки для цього проекту. Цей проект — це тільки одне із завдань, яке ми вирішимо. Ці пріоритети за контентом, за тематикою, вони матимуть рекомендаційний характер для всіх діячів культури та гуманітарного блоку. Наприклад, театр вирішує, які п'єси ставити наступного року. І вони сформулюють, як вони це планують, з урахуванням того, що дійсно потрібно державі.
На завершення хочу підкреслити, що Міністерство культури працює над тим, щоб кожен, хто відчуває готовність і впевнений у своїй експертизі, відповідному досвіді та знаннях, мав можливість приєднатися до експертних комісій і брати участь у процесі відбору конкурсних заявок.
Яку підтримку експорту українського контенту передбачено на міжнародну аудиторію, щоб програма працювала не лише всередині країни?
Ми розраховуємо, що створений український контент буде широко поширений, у тому числі за кордоном.
Експорт культурної продукції - це soft power, культурна дипломатія, за допомогою якої можна вирішувати, у тому числі, політичні питання.
На жаль, Україна отримала суб'єктність через війну, і нам тепер потрібно цей імідж якісно перетворити. Ми повинні перейти від образу жертви до образу сильної європейської держави з великою історією, сміливим народом, якими ми і є. І ми можемо це зробити через фільми, театр, пісні, культурні проекти.
Ми будемо залучати міжнародних експертів, які допомагатимуть нам виходити на зовнішні ринки і розповідати про наші досягнення. Також будемо використовувати мережу дипломатичних установ і культурних центрів України за кордоном для організації спеціальних показів, презентацій і промо-заходів, націлених на локальну аудиторію і медіа.
Чи може програма Journey to Ukraine у Франції, яка була відкрита 1 грудня, стати моделлю для культурної дипломатії під час війни?
Масштаб і багатовимірність сезону "Вояж в Україну" роблять його унікальним явищем в історії українсько-французьких культурних відносин. Понад 30 подій у восьми містах Франції - від театральних постановок, музики та кіно до дискусій про права людини, відновлення та урбаністику - створюють багатошарове бачення сучасної України. Така широта форм дозволяє одночасно говорити про культуру, стійкість, історію, майбутнє та цінності, за які сьогодні бореться українське суспільство.
Важливо, що цього року сезон проходить під гаслом "Культура дає відсіч", що особливо важливо в умовах війни. Українська культура стала одним із ключових інструментів нашої стійкості: вона пояснює європейцям, хто ми, за що боремося і чому наша боротьба є частиною ширшого захисту спільних європейських цінностей. Програма у Франції підсилює цей меседж, роблячи видимими українські голоси та український наратив.
Крім того, даний формат програми є прикладом ефективного партнерства між державними інститутами обох країн: французькими та українськими інститутами, а також міністерствами закордонних справ. До того ж програма відповідає головному принципу успішної політики культурної дипломатії: довіра через культуру.
Саме вона, культура, вибудовує емпатію, руйнує стереотипи і створює міцний фундамент для довгострокових партнерств. Незважаючи на значне зростання інтересу до України після початку повномасштабного вторгнення, у Європи все ще залишається великий простір для відкриття сучасного українського культурного світу, мистецтва та інтелектуальних традицій.
Як культурна дипломатія змінює імідж України, і чи може вона сприяти політичній та фінансовій підтримці країни?
У 21 столітті класична дипломатія зазнає значних змін. Значно більшу роль почали відігравати емоції. Культурна, релігійна, освітня дипломатія.
Існує навіть таке поняття, як айфон-дипломатія, це коли президенти спілкуються не через протокольні дзвінки, а просто зателефонувавши один одному.
Людський фактор став ключовим. Давайте згадаємо переговори, які були в серпні у Вашингтоні. Тоді лідери європейських держав, щоб підтримати Україну, залишили всі справи і приїхали до нашого президента. Деякі приїхали прямо з відпусток.
Культурна дипломатія є одним з ключових інструментів формування позитивного іміджу України за кордоном, і під час війни її значення зросло до рівня стратегічної необхідності. Саме через культуру Україна пояснює світу, хто ми, за що боремося і якими цінностями керуємося.
По-перше, культурна дипломатія посилює впізнаваність України і демонструє її культурне розмаїття, формуючи стійке позитивне ставлення іноземних громадян. У європейських суспільствах культура є одним з найефективніших каналів взаєморозуміння: вона створює емоційний зв'язок, руйнує стереотипи і показує країну через живий досвід - музику, літературу, кіно, театр, художні практики.
По-друге, в умовах повномасштабної війни культурна дипломатія стала частиною боротьби за незалежність. Культура зміцнює українську політичну націю і працює на стабільність держави. Один із класичних авторів теорії націй, Бенедикт Андерсон, говорив про нації як про "уявні спільноти". Це означає, що разом як націю нас тримає культура – через культуру ми відчуваємо зв'язок з людьми, з якими ми не знайомі. Саме вона тримає українців разом і водночас пояснює світові наші мотивації та прагнення.
По-третє, культурна дипломатія працює як дієвий інструмент протидії дезінформації та гібридним загрозам. Оскільки Росія використовує культуру як інструмент імперської пропаганди, завдання України – показувати власні культурні наративи, не через спростування російських міфів, а через створення сильного позитивного змісту.
Факти, критичне мислення та інтерес до власної культури стають зброєю, яка допомагає захищати інформаційний простір. Культура формує довіру, а довіра є основою міжнародної політичної та фінансової підтримки. Завдяки культурним проектам світ краще розуміє, чому Україна потребує допомоги, чому її боротьба має глобальне значення і чому її перемога є запорукою безпеки Європи.
Культурна дипломатія не тільки створює позитивний імідж, але і перетворює симпатію в солідарність, а солідарність – в конкретні політичні рішення і фінансові внески. Вона має і внутрішній ефект: культурна дипломатія сприяє модернізації та реформуванню культурної політики в Україні, що підвищує якість культурного продукту і робить країну більш конкурентоспроможною та привабливою на зовнішній арені.
На вашу думку, які культурні формати є найбільш ефективними зараз?
Найбільш ефективними є ті формати, які здатні швидко масштабуватися через цифрові канали і одночасно забезпечувати емоційний відгук і глибоке осмислення ключових національних цінностей.
Так, TikTok, Instagram мають дуже велике охоплення і велике значення.
Але фільм, показаний десь у Страсбурзі, в колі дипломатів, які є decision maker в європейському політичному процесі, також має колосальний вплив.
Тому робимо ставку на те, що може поширюватися через цифрові носії або впливати на аудиторії, які для нас надзвичайно важливі.
Нещодавно до Глобальної коаліції українських студій приєднали три ірландських університети. Чи планується розширення цієї коаліції у подальшому?
Глобальна коаліція українських студій — це сьогодні найбільша в світі міжнародна платформа, яка системно розвиває знання про Україну в університетах різних континентів і протидіє російській пропаганді в академічних колах. Ініціатива була заснована в липні 2024 року за підтримки Першої леді України Олени Зеленської.
Станом на грудень 2025 року 43 університети вже підписали меморандуми з Коаліцією, ще 7 — листи про наміри (статус — премембери), і понад 130 установ проходять етапи узгодження. Це університети від Фінляндії до Південної Африки, від Японії та Південної Кореї — до Канади, США та Великої Британії.
Серед партнерів — такі престижні установи, як Cambridge University, Columbia University, Sorbonne Université, University of Helsinki, University of Oslo, Arizona State University, University of Pretoria, University of Tartu, Queen’s University Belfast, University of Galway та багато інших.
Це свідчить про те, що Україна стає помітним академічним гравцем, і попит на українські студії стрімко зростає в усьому світі.
До кінця року ми плануємо, що до ГКУС приєднаються ще 7 університетів, де вже готові меморандуми, зокрема, з таких країн, як Іспанія, Аргентина, Польща, Німеччина: серед них Universitat de Barcelona, Adam Mickiewicz University, European University Viadrina. Для нас це не просто меморандуми. Це — створення нового інтелектуального простору про Україну, де формується реальний і глибокий інтерес до нашої історії, мови, культури, сучасності та боротьби за свободу.
Окрема важлива частина нашої роботи — це великі міжнародні події. Так, у листопаді 2025 року відбувся Тиждень України у Великій Британії - найбільший захід про Україну за всю історію британської вищої освіти. У ньому взяли участь понад 30 університетів Великої Британії, від Шотландії до Лондона, і було проведено понад 100 заходів.
Наше завдання не просто налагодити співпрацю, а й побудувати довгострокову інституційну присутність України. Тому Коаліція супроводжує університети на всіх етапах: від першого контакту - до запуску курсів і дослідницьких програм.
Глобальна коаліція українських студій - це про знання, які змінюють світове уявлення про Україну. Це про формування покоління вчених, дипломатів, журналістів, аналітиків, які будуть знати Україну не через стереотипи, а через реальні факти, дослідження та живу взаємодію.
Ми створюємо інтелектуальний фронт, який працює на нашу державу сьогодні - і формує фундамент для її майбутнього, а також поширює правдиві знання про Україну та протидіє російській пропаганді.
Як, на вашу думку, впливають на мотивацію молоді залишатися в Україні, зміни, які зараз відбуваються, зокрема у військовому та політичному вимірі? Чи навпаки вони їх штовхають до виїзду?
За даними дослідження ПРООН "Вплив війни на молодь в Україні" 2024 року, близько 60 відсотків молодих людей зазначили, що хочуть залишитися жити в Україні. Це хороша новина.
При цьому "Безпека – житло – самореалізація" – три головні пріоритети молоді для планування майбутнього.
Саме тому увага президента та уряду, незважаючи на важку військову ситуацію, спрямована на створення безпечних освітніх та позашкільних молодіжних просторів. Застосовано й інші кроки для того, щоб створити необхідні умови. Зменшення до 10% першого внеску для молоді до 24 років, які вирішили отримати житло в рамках програми "ЕОселя" і безвідсотковий грант (до 25 тис. грн) на власну справу.
Цього року президент України також приділив увагу молоді на місцях з невеликих територіальних громад і запровадив відповідні гранти. Наразі Міністерством молоді та спорту вже доопрацьовуються необхідні документи для запуску відповідної ініціативи, і в 2026 році ми очікуємо активну реалізацію такої ініціативи.
Що стосується виїзду, то за даними досліджень близько 30% виїжджають тимчасово з туристичними або соціальними цілями; близько 10% — за досвідом навчання або роботи і з чітким наміром повернутися.
Рішення щодо дозволу на виїзд 18-22 річним військовозобов’язаним викликало багато критики. Чи проводився якийсь ґрунтовний аналіз його наслідків, наприклад, зменшення виїзду хлопців шкільного віку?
Перш за все скажу, що з початку війни близько 6 млн українців виїхали за кордон. І виїзд молодих людей 18-22 років цього року є лише незначною частиною цього процесу.
Зазначу, що виїжджали в основному ті, хто не навчається в університетах. Університети не скаржаться на масовий відтік студентів.
Українські виші вже пропонують і реалізують програми навчання з подвійними дипломами у партнерстві з європейськими університетами за багатьма спеціальностями. Це тим більше націлено на те, щоб зберегти людей в країні. Також ми пом'якшили умови вступу до навчальних закладів. Для того, щоб будь-який українець мав гарантію, що він отримає освіту і матиме в руках спеціальність і диплом, який дозволить йому заробляти гроші.
Залишається питання до нашого бізнесу. Які гроші вони платять молодим людям 18-19 років? В яких умовах вони працюють? Треба розуміти, що ми вже конкуруємо з країнами Євросоюзу за робочу силу і умови повинні бути відповідними. Ми в діалозі з підприємцями з цього питання і я рада, що багато компаній розуміють необхідність поліпшення умов праці.
Як зберегти зв’язок з Україною української шкільної та студентської молоді, яка зараз за кордоном?
Зв'язок з Україною зберігається завдяки навчанню, можливостям і відчуттю, що ти тут потрібен. Тому наше ключове завдання — не втратити контакт з дітьми та молоддю за кордоном вже зараз.
Українознавчий компонент для дітей за кордоном - щоб зберігався зв'язок з мовою, історією, культурою та почуттям приналежності. Дистанційні формати навчання в українських школах, щоб діти могли залишатися в системі освіти України, навіть фізично перебуваючи в іншій країні. Для старшої молоді змінюється професійна освіта - оновлюються профтехи, створюються сучасні майстерні, дуальні програми з бізнесом, щоб повернення в Україну означало не "крок назад", а реальний шанс швидко отримати професію і роботу. У вищій освіті доступні гранти на навчання.
Фокус - зробити так, щоб молода людина бачила в Україні можливість реалізувати себе після війни - в навчанні, професії, науці, інноваціях і відновленні країни.
Важливе визнання європейських шкільних атестатів тут, в Україні. І ми теж це робимо, почали з Польщі минулого року.
Також потрібно спілкуватися з громадами, підтримувати їх. І для цього відкривати українські хаби, працювати з лідерами українських центрів за кордоном.
Який відсоток молоді, на вашу думку, може повернутися, якщо війна завершиться наступного року? Через кілька років?
Коли Польща вступила до Євросоюзу і відкрилися кордони, поляки масово поїхали до Німеччини, Великої Британії. Виїхало багато людей, але в результаті більшість повернулася назад.
Я очікую, що в Україні буде те саме.
Не знаю, який відсоток у кінцевому рахунку повернеться, але ми повинні тримати двері для наших українців відкритими для повернення в країну.
Зрештою, у людей тут сім'ї, будинки, зрозуміла мова і зрозуміле життя. І Україна взагалі класна країна!
Станом на серпень від російської агресії постраждало 700 релігійних об’єктів. Чи є оновлені дані? Як планується відновлювати ці об’єкти?
Я на власні очі бачила харківські церкви УПЦ з розбитими золотими куполами. Це жахливо. Ворогу все одно - що церква, що військовий об'єкт.
Станом на кінець 2025 року в результаті російської агресії було зруйновано або пошкоджено 704 храми, молитовні будинки, синагоги, мечеті, місця поклоніння різних релігій, насамперед православні, деякі з них були пошкоджені навмисно; під час окупації частини Київської та Чернігівської областей навесні 2022 року зафіксовано численні випадки осквернення культових будівель.
Близько 200 храмів і молитовних будинків зруйновані повністю і повинні бути побудовані заново, серед них - пам'ятки історії та архітектури, в тому числі дерев'яні, які згоріли від ударів артилерії.
В даний час на деякі з храмів-пам'яток історії та архітектури виготовляється документація для їх відродження; деякі храми відновлюються за участю меценатів і одновірців з-за кордону, в ремонті інших беруть участь місцеві органи влади. Велика кількість зруйнованих храмів знаходиться в прифронтовій зоні, і їх відновлення в даний час неможливе.
Останнім часом у США намагаються розкачати тему начебто утиску Української православної церкви (Московського патріархату). Якими є контраргументи України? Як наразі проходить закриття афілійованих з РПЦ релігійних організацій в Україні, визначених у середині листопада Держетнополітики?
Ми демократична держава, яка працює в рамках закону. І закон, який, власне, про УПЦ - він про правове поле.
Жодну церкву держава не закрила і в найближчому майбутньому не закриє. Йдеться про те, щоб УПЦ відмовилася від статусу бути афілійованою з країною-агресором.
Подумайте самі: ми закриваємо бізнеси, ми закриваємо організації, вводимо санкції проти тих, хто має якийсь зв'язок з країною-агресором. І тут ставлення таке ж, як і до бізнесу або до кого-небудь - ти не повинен бути пов'язаний з країною-агресором.
У випадку з релігійною структурою це ще більш небезпечно, тому що це вплив на людей.
Українська держава ніколи не забороняла Українську православну церкву в єдності з Московським патріархатом. В Україні згідно із законом "Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій" заборонена діяльність Російської православної церкви як ідеологічного продовження режиму РФ, яка є співучасницею злочинів проти людяності. Що ж стосується УПЦ, то вона повинна вийти зі складу цієї організації (РПЦ), і тоді матиме всі можливості і надалі діяти вільно і без будь-яких перешкод.
Власне Державна служба з етнополітики та свободи совісті направила відповідне розпорядження керівництву УПЦ, зміст якого (розпорядження) приховується від віруючих цієї Церкви і який вимагає від керівництва нічого іншого, як забезпечити рішення про: а) вихід громад, єпархій, монастирів, духовних навчальних закладів, братств і сестринств УПЦ зі складу РПЦ; б) виході предстоятеля УПЦ, Митрополита Київського і всієї України зі складу Синоду УПЦ; в) недійсність для УПЦ Статуту РПЦ, який підпорядковує першу другій і за який єпископи УПЦ голосували на архієрейському соборі в Москві в 2027 році; г) анулювання акта анексії Московським патріархатом єпархій УПЦ на Сході та Півдні України і в Криму.
Як бачимо, Українська держава не вимагає від УПЦ нічого з того, що приписує російська пропаганда та її проксі. Від УПЦ не вимагається ні змінити мову богослужіння з церковнослов'янської на українську, ні змінити календар з юліанського на новоюліанський, ні самовільно проголосити автокефалію, ні стати частиною іншої церкви.
На жаль, керівництво УПЦ поки що відмовилося виконувати цей припис. Відповідно, Державна служба з етнополітики та свободи совісті, згідно із Законом, звернулася з позовом до суду про припинення Київської митрополії – керівного центру УПЦ. По суті справи, УПЦ бореться в суді за право і надалі перебувати в підпорядкуванні Московського патріархату. Але вона і зараз може виконати припис розірвати підпорядкування центру, який прямо оголосив своєю метою знищення України, і вільно діяти в нашій країні.
Тому ніхто нікого не утискав.
А те, що відбувається в США, це такий же концертний номер, як "Лебедине озеро" в Римі. Це елементи одного і того ж календаря, який роблять в Москві.
Гаряча тема - прийняття Софією Лискун російського громадянства. Чи Ви аналізували причини такого кроку з боку спортсменки і якщо так, то чи є серед них якісь об’єктивні? Які наслідки з цього випадку варто зробити?
Будь-які пояснення з боку спортсменки не можуть вважатися об'єктивними підставами для переходу в країну-агресора. Перехід в державу, яка веде війну проти України, не може бути виправданий ні спортивними умовами, ні особистими обставинами.
Спортсменка прийняла рішення без інформування тренерів, національної федерації зі стрибків у воду та державних органів.
Вчинок Лискун - порушення довіри та професійних зобов'язань перед командою і державою. Її дії дискредитували українську збірну команду і суперечать етичним нормам, оскільки члени української спортивної сім'ї не тільки представляють країну, а й захищають її від нападу Росії.
Також Федерація України зі стрибків у воду виключила Лискун зі збірної та позбавила всіх звань і нагород, отриманих під її егідою. Національна федерація заявила про намір звернутися до міжнародних органів з вимогою застосувати щодо Лискун спортивний карантин.
Правові наслідки повинні бути жорсткими і відповідати міжнародним і національним нормам. Позиція української сторони чітка: застосування механізмів, які унеможливлюють участь спортсменки в міжнародних змаганнях від РФ.
Міжнародна практика дозволяє федераціям вводити санкції за порушення принципів доброчесності та спортивної репрезентації. Питання державних нагород вирішується процедурно, але участь під прапором країни-агресора несумісна з почесними відзнаками України.
Спортивна практика і позиція українських інститутів очевидні: спортсмен, який перейшов на бік держави-агресора, не може зберігати відзнаки, що символізують Україну.
Останнім часом побільшило випадків, коли окремі міжнародні спортивні федерації не тільки дозволяють російським та білоруським спортсменам виступати під нейтральним прапором, але й зі своїми національними. Чому і що робить Україна, щоб цьому протистояти?
Росія веде системну кампанію повернення в міжнародний спорт. Використовуються юридичні, фінансові та політичні інструменти для тиску на федерації та маніпулювання статусом "нейтрального спортсмена". Зафіксовано залучення спеціальних фондів і точковий вплив на керівні органи.
Ми діємо через участь у міжнародних коаліціях, міжнародних організаціях та юридичних механізмах. Діємо максимально ефективно в сформованих обставинах. Згадаймо Олімпійські ігри в Парижі, де росіян майже не було, російського прапора не було. Вони ж не зникли звідти самі по собі. Робота була дуже складною.
Це при тому, що працювати стає все складніше і складніше, тому що політична ситуація в світі відбивається на спортивній. Деякі думають, що якщо диктатор Росії Путін кудись прилетів і його не заарештували, значить можна повернути росіян і скажімо в FIDE... Особливо, коли це підкріплено російськими грошима.
Проте ми працюємо. Надсилаємо звернення до Міжнародного олімпійського комітету та Міжнародного паралімпійського комітету, готуємо аналітичні матеріали для партнерів, документуємо порушення нейтрального статусу. Працюємо з урядами, НОК партнерів та міжнародними федераціями. Україна змогла довести, що країнам-агресорам не місце на Паралімпійських іграх 2026 року
Міжнародні федерації лижного спорту, біатлону, керлінгу не допустили росіян і білорусів до ліцензійних змагань. Це унеможливлює виступ країн-агресорів на Іграх 2026 року. Принципова позиція України - агресор не може бути представлений у світі спорту - має підтримку у світі.
Міжнародний союз біатлоністів продовжив відсторонення росіян і білорусів від змагань, що унеможливлює їхню участь в Олімпіаді. Низка інших міжнародних федерацій - бобслею і скелетону, санного спорту, хокею - позбавили росіян і білорусів можливості отримати олімпійські ліцензії.
Хоча мова йде про те, що спорт поза політикою, але політика в усьому світі в спорті. І коли українці перемагають на Олімпійських іграх, всі слухають наш гімн, бачать наш прапор. Це спортивна дипломатія.
Нещодавно Президент нагороджував збірну України, яка тріумфально перемогла на XXV літніх Дефлімпійських іграх у Токіо. Попереду зимові Олімпійські ігри в Італії та Паралімпіада-2026. Якими є наші очікування?
Успіх дефлімпійської збірної демонструє, що український спорт здатний перемагати попри війну, і підсилює психологічну готовність спортсменів. Дефлімпійці завоювали 100 медалей у Токіо, встановили 8 світових і 12 дефлімпійських рекордів.
Очікування від зимових Олімпійських ігор у Мілані та Кортіна д'Ампеццо - виважені та ґрунтуються на реальних перспективах. Наразі Україна має близько 20 ліцензій на участь у цих Іграх. Ліцензійні змагання в декількох видах ще тривають.
Найбільш перспективні для високих результатів - лижна акробатика (фрістайл), скелетон і санний спорт. Росіяни і білоруси братимуть участь тільки в нейтральному статусі при дуже обмеженому представництві.
Паралімпійська збірна України на Іграх у Мілані та Кортіна д'Ампеццо має високі шанси на успіх. Україна входить до числа лідерів у зимових паралімпійських видах спорту.
На попередніх Іграх у Пекіні (2022 рік) українська команда завоювала 29 медалей, 11 з яких - золоті. Посіла 2 місце в загальнокомандному заліку. Реальні українські претенденти на медалі - у біатлоні та лижних гонках.
Верховна Рада 3 грудня прийняла державний бюджет на 2026 рік. Наскільки Ви задоволені обсягом фінансування на ті сфери, які ви куруєте? Якими є альтернативні джерела фінансування?
Протягом років війни держава була зосереджена на військових, соціальних та міжнародних напрямках. Це правильно і логічно. Але слід визнати, що гуманітарні питання – це елемент національної безпеки.
Якщо ми не будемо правильно навчати дітей, не будемо показувати правильні мультфільми, п'єси, фільми – всі міжнародні та військові питання обнуляться, не буде за кого боротися.
Культура – важлива. Вона є частиною української ідентичності, окремим економічним гравцем, а також одним з елементів національної безпеки. У проєкті Державного бюджету на 2026 рік Міністерство культури України демонструє стійку позитивну динаміку за всіма бюджетними програмами. У порівнянні з 2025 роком видатки збільшуються на 4,8 млрд грн, що становить зростання на 45%. Це дозволяє істотно посилити ключові культурні та освітні інститути, забезпечити стабільну роботу національних установ і розширити можливості для розвитку сектора.
Установи передвищої та вищої освіти у сфері культури і мистецтв отримають 345,6 млн грн, що на 31,8% більше, ніж у 2025 році. Це найбільше програмне зростання серед усіх інститутів культурної сфери. Додаткове фінансування дозволить підвищити заробітну плату викладачів та адміністративно-педагогічних працівників, модернізувати матеріально-технічну базу, розширити освітні програми та підготовку фахівців творчих спеціальностей.
Національні театри отримають додатково 106,5 млн грн (+8,5%). Фінансування спрямовується на виробництво нових постановок, підтримку творчих колективів, оновлення сценічного обладнання та поліпшення умов для глядачів.
Національні художні колективи, концертні та циркові організації. На ці установи передбачено додатково 67,5 млн грн (+8,5%). Додатковий ресурс допоможе створювати нові програми та гастрольні проекти, підтримувати виконавців та забезпечити їх конкурентоспроможність, інвестувати в просування українського сценічного мистецтва.
Установи загальної середньої та позашкільної освіти у сфері культури. Їх фінансування збільшується на 32,9 млн грн (+10%). Кошти дозволять посилити мережу художніх шкіл, студій та гуртків, забезпечити доступність культурної освіти для дітей по всій Україні.
Національні музеї, бібліотеки та культурно-просвітницькі центри. Отримують збільшення на 83,3 млн грн (+7,2%). Це спрямовується на оновлення фондів та експозицій, збереження та популяризацію культурної спадщини, цифровізацію архівів, розвиток сучасних публічних послуг бібліотек.
Національні та державні заповідники. Фінансування збільшується на 52,1 млн грн (+6,8%). Це дозволить посилити охорону культурної спадщини, проводити реставраційні та консерваційні роботи, розвивати туристичну інфраструктуру в заповідниках.
Підтримка ключових культурних інститутів і програм. Український культурний фонд (УКФ) у 2026 році отримає 338,2 млн грн на гранти та 5,0 млн грн на стипендії. Витрати на гранти зростають у 1,8 рази (+154,9 млн грн). Це дозволить прийняти більше проектів, підтримати міжсекторальні та інноваційні ініціативи, а також художників і організації, що працюють у різних жанрах культури.
Український інститут книги (УІК). Додаткові 6,3 млн грн спрямовані на підтримку програм книговидання, переклад українських авторів, посилення міжнародної присутності української літератури.
Український інститут національної пам'яті отримає додатково 26,0 млн грн, що означає зростання в 13,4 рази порівняно з 2025 роком. Це істотне посилення дозволить розширити проєкти, спрямовані на збереження та популяризацію історичної пам'яті, збільшити освітні та просвітницькі програми, підтримати цифрові архіви та дослідницькі проєкти.
На ініціативу президента України щодо створення українського контенту закладено 4 млрд грн. Водночас навіть за умови збільшення фінансування ми розуміємо, що культурна сфера потребує додаткових ресурсів. Саме тому працюємо над альтернативними джерелами.
Один із ключових напрямків — розвиток інституту меценатства. Відповідний закон є важливим інструментом для залучення приватних інвестицій у культуру. Ми також оновили перелік платних послуг для закладів культури, що дає їм більше автономії, можливість впроваджувати сучасні сервіси та самостійно залучати кошти на розвиток.
Окремий трек — міжнародна підтримка. Вже маємо 4 млн євро для Українського фонду культурної спадщини, і паралельно працюємо над новими домовленостями з партнерами щодо окремих програм підтримки.
На освіту і науку спрямовано рекордні 298,8 млрд грн — на 85,4 млрд грн більше, ніж у 2025 році.
Найбільш комплексне підвищення зарплат педагогам. У 2026 році уряд забезпечить істотне збільшення оплати праці вчителів. З 1 січня 2026 року — підвищення на 30%. З 1 вересня 2026 року — ще на 20%.
Це результат системної роботи уряду, спрямованої на виконання доручення президента України щодо забезпечення зростання оплати праці педагогів.
Освітня інфраструктура та інвестиційні проєкти — 17 млрд грн, у тому числі 6,2 млрд грн на укриття в школах і дитячих садках. Безкоштовне шкільне харчування — 14,4 млрд грн для забезпечення харчуванням 3,5 млн учнів 1–11 класів. Стипендії студентам — 6,6 млрд грн (+1,2 млрд грн). Академічні стипендії зростуть удвічі з вересня 2026 року.
Освіта і наука в 2026 році залишаються серед ключових пріоритетів держави. Збільшення фінансування демонструє, що Україна послідовно інвестує в людський потенціал, технологічну силу і майбутню стійкість — основу нашої перемоги і розвитку.
Яка головна причина, чому кошти по "1000 годин контенту" пустили повз профільні інституції, хоча навіть провладний профільний комітет був проти такого рішення?
Як працюють профільні установи: спочатку вони отримують бюджет, потім отримують заявки і задовольняють заявки в рамках цього бюджету.
У "1000 годин контенту" взагалі інша філософія. Потрібно зрозуміти, що необхідно країні, щоб ми не знімали сотні документальних фільмів, а нам потрібен, знову ж таки, мультфільм або вірші про війну. А потім розподілити ці гроші між кіно, театрами, виставками, музикантами і всім іншим.
Тому ми виходимо з того, що саме нам потрібно, які саме продукти потрібні, а потім будемо проводити прозорі тендери з пошуку людей, які це зроблять.
Голова Держетнополітики Віктор Єленський заявив, що Україна працює над удосконаленням законодавства, щоб дозволило перейти до моделі державно-церковного партнерства. Чи не сприятиме таке зближення церкви і держави до відходу від світської моделі?
Згідно з чинним законодавством - держава відокремлена від церкви. Ми світська держава. Тому наша мета у відносинах з релігійними організаціями - допомогти, підтримати їх, але ніяк не диктувати свою волю. Наша позиція - віра це сила, що об'єднує народ.
З цього власне ми і будемо виходити.
Чи буде в Україні врегульовуватися питання щодо можливості отримати відстрочку від мобілізації за релігійними переконаннями чи можливість несення альтернативної служби?
Рік тому ми змогли домогтися бронювання священнослужителів. Було складно, але ми це зробили. І головна заслуга тут, безумовно, президента України.
Над законом про альтернативну службу ми зараз працюємо. Військовий час приніс багато нових вступних положень, які повинні бути враховані.
